Пандемія COVID-19 забрала життя понад 5 мільйонів людей у всьому світі, кинувши виклик науковцям та фахівцям у галузі медицини. Дослідники працюють над пошуком ефективних вакцин та методів лікування, а також над розумінням довгострокових наслідків інфекції.

До теми Вакциновані люди проти коронавірусу менш заразні: нове дослідження

Хоча вакцини відіграли вирішальну роль у боротьбі з пандемією, дослідники все ще продовжують вивчати, наскільки добре вони працюють. Особливо це актуально через появу нових вірусних варіантів та рідкісні побічні ефекти вакцини (алергічні реакції, запалення серця (міокардит) та згортання крові (тромбоз)).

Залишаються відкритим питання і про тривалі наслідки інфекції. Приблизно у кожного 4 пацієнта із COVID-19 зберігаються симптоми навіть після одужання від вірусу. Вважається, що постковідний синдром та побічні ефекти вакцин, спричинені імунною відповіддю пацієнта.

Заступник голови Каліфорнійського університету в Девісі з досліджень, заслужений професор дерматології та внутрішніх хвороб Вільям Мерфі та професор медицини Гарвардської медичної школи Ден Лонго представили можливе пояснення різноманітних імунних реакцій на вірус та вакцинацію.

Антитіла, що імітують вірус

Мерфі та Лонго припустили, що мережева гіпотеза лауреата Нобелівської премії Нільса Джерна може допомогти у розумінні цього питання.

Гіпотеза Джерна деталізує спосіб, яким імунна система регулює антитіла:

  • Вона описує каскад, у якому імунна система спочатку запускає захисні реакції антитіл на антиген (до прикладу, вірус).
  • Ці захисні антитіла пізніше можуть викликати нову відповідь антитіл, що з часом призведе до повного зникнення перших.
  • Вторинні антитіла, які називаються антиідіотиповими антитілами, можуть зв'язуватися з вихідними захисними реакціями антитіл і виснажувати їх. Це може спричинити побічні ефекти.

Коронавірус та імунна система

Коли SARS-CoV-2 потрапляє в організм, його спайковий білок зв'язується з рецептором ACE2. Імунна система відповідає, виробляючи захисні антитіла, які зв'язуються з вірусом, блокуючи або нейтралізуючи його ефекти.

Іноді ці захисні антитіла можуть викликати імунні відповіді з антиідіотиповими антитілами. Ці антиідіотипічні відповіді можуть усунути вихідні захисні антитіла та потенційно призвести до обмеженої ефективності терапії на основі антитіл.

Цікавим аспектом новостворених антиідіотипічних антитіл є те, що деякі з їхніх структур можуть бути дзеркальним відображенням вихідного антигену і діяти так само як він, зв'язуючись з тими самими рецепторами, які зв'язує вірусний антиген. Це зв'язування потенційно може призводити до небажаних дій та патологій, особливо у довгостроковій перспективі,
– сказав Мерфі.

Автори припускають, що антиідіотипові антитіла потенційно можуть націлюватися на ті ж рецептори ACE2.

Враховуючи критичні функції та широке поширення рецепторів ACE2 у численних типах клітин, було б важливо визначити, чи можуть ці регуляторні імунні відповіді бути відповідальними за деякі з нецільових або довгострокових ефектів. Ці відповіді можуть також пояснити, чому такі довгострокові ефекти можуть виникати довгий час після того, як вірусна інфекція пройшла,
– пояснив Мерфі.

Що стосується вакцин COVID-19, основним антигеном є спайковий білок SARS-CoV-2. За словами Мерфі та Лонго, поточні дослідження відповіді антитіл на ці вакцини в основному зосереджені на початкових захисних відповідях та ефективності нейтралізації вірусів, а не на інших довгострокових аспектах.

Зважаючи на неймовірний вплив пандемії й нашої залежності від вакцин як нашої основної зброї існує величезна потреба в фундаментальніших наукових дослідженнях, щоб зрозуміти, як діють складні імунологічні механізми,
– сказав вчений.

Мерфі зауважив, що хороша новина полягає в тому, що це питання можна частково вирішити у лабораторії. І