Не можна ставити діагноз тільки за відчуттями. Тому уролог призначає додаткові дослідження, щоб виключити інші причини частих позивів.
Також на тему: Лікар вказав на симптоми сечокам’яної хвороби
Симптоми гіперактивного сечового міхура
- відчуття раптового позиву до сечовипускання, яке важко контролювати;
- нетримання сечі;
- часте сечовипускання – вісім або більше разів за добу;
- сечовипускання вночі, зазвичай понад два рази за ніч.
Однак такі симптоми також можуть бути при інфекції сечовивідних шляхів, поліпах, пухлинах сечового міхура або надмірному вживанню рідини. Тому важливо, щоб уролог виключив ці стани, перш ніж призначити лікування.
Як полегшити симптоми
- робити вправи для м'язів тазового дна. Вправи Кегеля зміцнюють м'язи і сечовий сфінктер, це допомагає зупинити мимовільні скорочення сечового міхура;
- підтримання здорового ваги. Надмірна вага чинить додатковий тиск на сечовий міхур, тому схуднення може полегшити симптоми;
- ходити в туалет за розкладом, наприклад мочитися в один і той же час щодня кожні два-чотири години, а не чекати позиву до сечовипускання;
- використовувати абсорбуючі прокладки або спідню білизну, яка вбирає рідину. Це захистить одяг і допоможе уникнути неприємних моментів, якщо людина випадково помочиться;
- тренувати сечовий міхур – відкладати сечовипускання, коли людина відчуває, що хоче попісяти. Починати можна з невеликих затримок, наприклад по 30 хвилин, і поступово перейти до інтервалів кожні три – чотири години. Тренування сечового міхура можлива тільки в тому випадку, якщо людина може напружувати м'язи тазового дна.
Лікування гіперактивного сечового міхура
Інші методи лікування гіперактивного сечового міхура включають терапію гормонами, ін'єкції ботоксу в м'язовий шар сечового міхура, електричну стимуляцію крижового нерва для полегшення симптомів. У важких випадках, коли від цих методів немає ефекту, уролог може порекомендувати хірургічне лікування.