На жаль, цей стан сьогодні відчуває чимало українців. Особливо ті, хто побував у пеклі та вибрався. Київ, Харків, Ірпінь, Гостомель, Буча, Чернігів, Маріуполь, Херсон, Миколаїв – колись сповнені життя та мрій, а зараз наповнені болем, страхом та відчаєм.

Читайте також: Чи може серце розірватись від страху

Чому виникає синдром провини вцілілого

Багато людей до останнього тримались своїх домівок та вірили, що ось-ось війна зупиниться. Але опинившись у відносній або повній безпеці через вимушений війною переїзд, часто люди починають відчувати провину.

Людина може почати звинувачувати себе в тому, що їй пощастило, а інші, які перебувають у тому становищі, загинули. Вона застрягає на перших стадіях проживання горя і відчуває гнів та агресію стосовно статистики, кожен третій ветеран війни відчуває синдром того, хто вижив.

Війни, вбивства та катастрофи зачіпають найглибші страхи в людській душі. Загибель знайомих людей мимоволі викликає в нас думки про смерть. Навіть якщо ми рятуємося від лиха, переживання нікуди не йдуть. У людини, яка опинилася у звичайних умовах після ситуацій, небезпечних життя, неминуче змінюються життєві цінності та інтереси. Це вже зараз помічають ті, хто перебуває не в епіцентрі війни, а у більш-менш безпеці.

Як побороти провину вцілілого

  • Переводіть почуття в дію. Допомагайте евакуйованим, розповсюджуйте інформацію, займайтеся волонтерством, використовуйте свої професійні знання та навички задля допомоги країні або просто пишіть слова підтримки своїм близьким.
  • Не знецінюйте те, що ви робите. Буде здаватися, що цього не достатньо, що це не приносить бажаного результату, що хтось робить більше. Важливо саме те, що ви вже робите. Навіть якщо ви просто підтримуєте власну емоційну стабільність.
  • Намагайтеся не змагатися з тим, хто допоміг більше. Кожен робить стільки, скільки може. Той хто допоміг більше дивиться на того, хто допоміг ще більше. Цінний кожен крок і кожна дія. А якщо маєте більш продуктивний приклад – просто надихайтеся ним.
  • Ви не одні з цим переживанням. Так почувають себе більшість українців. Це не об’єктивна реальність, а психологічне явище викликане війною.
  • Вибачте себе за не всесилля. Проявіть стосовно себе людяність. Підтримайте себе.
  • В майбутньому у вас ще буде можливість допомагати та відбудовувати нашу країну. Заряджайтеся зараз цим бажанням. Воно ще знадобиться.
  • Виражайте вдячність. Говоріть людям про їхні конкретні дії, навіть за щось незначне (дякую дружина, що приготувала гарбузовий суп, дякую хлопці, що прийшли вантажити пісок, дякую сестро, що тримаєшся). Вдячність дає людям відчуття цінності, допомагає справлятися з провиною того та головне, дає сили діяти далі.
  • Чим стійкіші ми у безсиллі та тривозі, тим більша здатність допомагати іншим.

Контакти, які можуть допомогти

Чат-боти психологічної допомоги в телеграм:
Як ти? https://t.me/yaktuzaraz
Психологічна допомога українцям під час війни
https://t.me/PsihologDopomogaWarInUa2022
Друг. Перша допомога https://t.me/friend_first_aid_bot
Psy.for.peace https://t.me/Psyforpeace_Bot
Марш жінок https://t.me/Marshzhinok_bot

Інформацій про консультативні центри:
Розкажи мені https://tellme.com.ua
Безоплатна психологічна підтримка.