Здоров'я 24 поспілкувалося з психотерапевткою Вікторією Горбуновою та Вячеславом Толстокоровим, який живе з біполярним розладом (БАР) та є засновником адаптаційного центру для людей із біполярним розладом "БАРвінОК", щоб дізнатися як живуть люди з цим розладом та що вони роблять, щоб зменшити його вплив на життя.

Також на тему: Тест на обсесивно-компульсивний розлад

Біполярний афективний розлад

Чому виникає біполярний розлад

БАР виникає через дисбаланс нейромедіаторів, які синтезує наш мозок. Це особливість функціонування мозку на біохімічному рівні. Ми підозрюємо, що у частини людей є схильність до цього, однак початись порушення може через приймання певних медикаментів, певні захворювання, сильний стрес, виснаження організму та навіть трансатлантичні перельоти. Це ті тригери, які провокують дебют розладу, тобто перші помітні його симптоми.

Вікторія Горбунова

“Біполярний розлад також може передаватись генетично. За статистикою, якщо в одного з батьків був біполярний розлад, то ймовірність його передачі дитині складає близько 10%. Здається, що відсоток не такий і високий, але для психічних розладів це багато”.

Симптоми біполярного розладу

Біполярний розлад – це група розладів. Існує БАР першого типу, другого типу, циклотимія, біполярний розлад викликаний медикаментами або фізичним станом.

Цей психічний розлад пов’язаний з двома емоційними полюсами: епізоди манії (підвищений, інтенсивний настрій, коли людина почувається дуже активно та енергійно) та епізоди депресії (коли людина пригнічена та без сил). Ці епізоди можуть бути різними за інтенсивністю. Наприклад, при БАР першого типу виражені епізоди манії, при яких можуть бути навіть психотичні симптоми.

Наприклад, людина може навіть бачити або думати про те, чого насправді немає, їй здається, що у неї необмежена влада та здібності, що вона геніальний винахідник або королівський нащадок. А от при біполярному розладі другого типу як такої манії може не бути, однак є так званий гіпоманіакальний стан (гіпоманія), коли людина перебуває в постійно піднесеному настрої, почувається щасливою, є сексуально активною, може виконувати багато речей одночасно. При цьому легко дратується, не може довго зосереджуватись, є надміру рухливою та балакучою.

Основна характеристика біполярного розладу – це чергування періодів манії та депресії, тобто періоди активності та підвищеного настрою змінюються періодами пасивності, пригніченого настрою.

Найчастіше дебют симптомів відбувається у старшому підлітковому віці, ранній дорослості – це близько 16 – 20 років. Існують випадки проявів розладу й у дитячому віці, але тоді потрібна детальніша діагностика, адже для дітей більш типові зміни настрою. Бувають випадки, коли БАР проявляється і після 40 – 50 років.

Діагностика БАР

В Україні діагноз біполярний розлад як і інші психіатричні діагнози може поставити лише лікар-психіатр. Однак люди, які розуміють, що у них можуть бути певні проблеми також звертаються і до психолога чи психотерапевта. Ці фахівці, якщо мають відповідну підготовку – можуть допомогти, однак за діагнозом та медикаментозним лікуванням мають все одно скерувати до лікаря-психіатра.

Вікторія Горбунова

“Біполярний розлад у більшості випадків потребує медикаментозної корекції, самої психотерапії найчастіше замало. Існують так звані діагностичні критерії, які дуже детально прописані для кожного з типів розладу в спеціальних довідниках, наприклад DSM-5 або МКХ-10. На основі цих діагностичних критеріїв розроблені спеціальні клінічні інтерв'ю та опитувальники”.

Лікування БАР

Конкретних ліків, які б забезпечили одужання від біполярного розладу, на жаль, немає. Однак люди із БАР можуть жити звичайним життям завдяки трьом складовим: медикаменти, психотерапія та психоедукаційні групи.

Медикаментозне лікування потрібне не лише, коли є гострі симптоми, але і тоді, коли вони послаблені або їх немає. Для того, аби ці симптоми не з’являлись у майбутньому, або для того, аби згладити переходи між фазами.

Психотерапія дозволяє краще розуміти себе та самостійно справлятись із різними симптомами депресії чи манії, а також не допускати їхнього розвитку.

Психоедукаційні групи створені не лише для людей із психічними розладами, але і для їхніх близьких. Там розповідають, наприклад, на які симптоми звертати увагу, як зрозуміти, що наближається фаза манії тощо.

Найчастіше при правильно підібраній схемі лікування люди із БАР можуть жити звичайним, повноцінним життям. Однак у деяких випадках може бути потрібне стаціонарне лікування. Наприклад, коли людина у дуже глибокій депресії, яка супроводжуються суїцидальними думками, вона не може функціонувати. Так само і при гострій маніакальній симптоматиці.

Як прогресує захворювання

Без лікування симптоматика БАР з часом стає гострішою, фази депресії та манії можуть змінюватись частіше. Біполярний розлад дуже часто може бути поєднаний з іншими психічними розладами. Наприклад, у жінок дуже часто розвиваються розлади харчової поведінки – нервова анорексія чи булімія.

Може розвинутись алкогольна залежність чи залежність від інших психоактивних речовин (особливо у період манії). В таких випадках перебіг розладу ускладнюється. Знову-таки у людей із БАР високі суїцидальні ризики. Люди з біполярним розладом у 15 разів мають більший ризик самогубства, ніж інші люди.

Якщо людина регулярно приймає медикаменти, які підібрав лікар, якщо є психотерапія, підтримка близьких, правильний режим дня та здоровий спосіб життя – фази можуть бути невираженими та не впливати на життя. Люди з БАР можуть працювати, вчитись, підтримувати соціальні зв’язки.

Вікторія Горбунова

“При правильному лікуванні люди із БАР також можуть увійти в тривалу ремісію – коли перехід між фазами дуже згладжений або не відбувається взагалі”.

Як допомогти людині звернутись за допомогою

Коли людина вперше стикається із манією, то переконувати її у тому, що це не нормально і треба звернутись за допомогою немає сенсу. Людина просто не слухатиме цього, адже тоді вона почувається дуже добре: відчуває натхнення, їй здається, що вона може зробити дуже багато речей. У стадії гіпоманії люди часто можуть отримати гарну роботу, починати круті проєкти, але часто їх не завершують.

Як правило, набагато легше вмовити звернутись за допомогою, коли людина перебуває у депресивному періоді. Однак люди, які переживають зміни фаз з депресії на манію і навпаки – часто самі розуміють, що з ними щось не так і шукають допомогу.

Навряд людина послухає вас, якщо ви прямо скажете про те, що їй потрібно до лікаря. Тут важливо бути терплячим, заохочувати близьку людину відверто говорити про те, що з нею відбувається. Обережно пояснювати, що це може бути, але при цьому не приховувати правду. Ставитись з розумінням до змін настрою, долучати до різних корисних активностей.

Дуже важливо також близьким підтримувати правильний розпорядок дня, помічати симптоми та їхню зміну. Однак, важливо пам’ятати, що симптоми БАР можуть бути дуже гострими, особливо без належного лікування. Наприклад, депресивні епізоди можуть бути дуже глибокими та складними зі спробами суїцидів. У фазі манії люди із БАР можуть вдаватись до крадіжок, продавати речі з дому, навіть вдаватись до протиправних дій. В такі періоди треба відразу звертатись до сімейного лікаря чи навіть до невідкладної допомоги.

Читайте також: Як вилікуватись від обсесивно-компульсивного розладу

Дуже важливо, коли стан людини із розладом нормалізується – не звинувачувати та не критикувати її за поведінку під час гострих фаз. Потрібно підтримати й допомогти не допустити повторення таких випадків у майбутньому.

Якщо у вашої близької людини є біполярний розлад потрібно в першу чергу дбати про себе: мати можливість з кимось поговорити, знати до кого звернутись за підтримкою, розуміти, де ваша відповідальність і що ви можете контролювати, а чого не можете.

Як правильно підтримувати людину із БАР

  1. Відкрито говорити про біполярний розлад. Не уникати цієї теми, але і не звинувачувати чи тиснути на людину. Не говорити: "Ти якийсь перезбуджений". Говорити: "Виглядає, що у тебе може початись маніакальний епізод. Я помічаю, що ти став менше спати, став більш сексуально активний, берешся за більшу кількість справ тощо".

  2. Допомагати дотримуватись режиму. Слідкувати, аби близька людина не засиджувалась у гаджетах, вчасно лягала спати. Наприклад, якщо ви йдете на вечірку до друзів, то завчасно усіх попереджаєте, що ви йдете додому о 21:00, що не вживаєте алкоголь, не п’єте багато кави. Роль близьких у підтриманні цього ритму дуже важлива.

  3. Функція контролю за прийманням ліків. Це не має бути нав'язливий контроль, який принижує людину. Можна, наприклад, домовитись налаштувати таймер, який сповіщає про приймання ліків. Або просто впродовж дня ненав’язливо запитати, чи прийняла вона ліки і які саме.

  4. Бути поряд. Особливо це важливо під час гострих емоційних періодів – і глибокого пригнічення, і збудженого піднесення. Тут важливо вислуховувати, підтримувати та не допускати погіршення симптомів, наскільки це можливо.

Вікторія Горбунова

“При цьому важливо пам’ятати, що ви в жодному разі не винні в тому, що відбувається з близькою вам особою. Втім, як і вона сама. Вся згадана симптоматика виникає через особливості роботи мозку і ваша спільна задача – бути уважними та намагатись підтримувати себе й одне одного у складні моменти”.

Життя з біполярним розладом

Як почалось захворювання

З дитинства я був повним інтровертом, у мене були комплекси і я закривався у собі. Перші ознаки та симптоми почались, коли я був у військовому училищі. Тоді мої батьки розлучались. Мій ідеальний світ зруйнувався у мене на очах і моя хвороблива психіка відреагувала на цю подію.

У мене почались перепади настрою, я міг не спати ночами, у мене були депресивні стани (хоча я тоді це сприймав як поганий настрій і небажання щось робити), також були певні моменти, які можна назвати гіпоманією (помірна форма манії).

Шлях постановки діагнозу

Мій шлях до постановки діагнозу був досить довгим. Коли я навчався у військовому училищі, у мене стався епізод тривалого безсоння, тож мене комісували та направили у лікарню. Там мені поставили діагноз "шубовидна шизофренія". Я все життя жив абсолютно нормально, у мене не було проблем із навчанням, займався спортом, навіть подумати не міг, що у мене можуть бути якісь психічні розлади, тим більше шизофренія. Прийняти цей діагноз я не міг.

Також на тему: Революційний аналіз крові діагностує депресію та біполярні розлади

З роками, на початку 2000 я зрозумів, що щось таки зі мною відбувається. У мене були епізоди госпіталізації, які відбувались з певною регулярністю. Тоді я зрозумів, що треба прислухатися до свого стану, приймати ліки. Але це все тоді було хаотично – я був молодий і часом відносився до цього халатно.

У 2006 році, коли я лікувався в черговий раз, мій лікар сказав, що шизофренії у мене немає. Що у мене біполярний афективний розлад, який раніше називали маніакально-депресивний психоз. Лікар мені сказав, що з цим можна жити й велика кількість політиків, бізнесменів, акторів та інших людей повноцінно живуть з БАР. Він також пояснив, що при правильно підібраній схемі ліків можна контролювати стан і все буде нормально.

Вячеслав Толстокоров

“Після цього у мене пішов шлях прийняття мого діагнозу. Не одразу, але я доклав до цього зусиль. Після того, як я почув свій діагноз і почав жити з тими правилами, з 2008 по 2014 у мене була ремісія. Не було жодних епізодів, зривів тощо. У мене були такі невеликі просідання та депресії, однак це завжди мало свої причини”.

З 2017 року я заснував "БАРвінОК" – це адаптаційний ресурсний центр для людей із біполярним розладом. Тоді якраз прийшло усвідомлення, що я живу повноцінним життям. У мене є хвороба, я про неї знаю, по-своєму люблю і співпрацюю з нею. Водночас роблю усе, аби максимально себе відгородити від тих епізодів – маній, депресій, які приносять дискомфорт і не дають нормально жити, працювати, соціалізуватись.

Особливість БАР у тому, що ти можеш ні з того ні з сього провалюватись у депресію. Або влітаєш у манію і твориш незрозумілі речі. Незрозуміло до кінця, від чого воно залежить.

Особисто я у стані депресії нічого не відчуваю. Самооцінка, впевненість у собі, мотивація, бажання щось робити – все по нулях. Ти не хочеш нікого бачити, чути тощо. У декого це може доходити до критичної точки й вони не хочуть жити. Коли ти у депресії – тебе нічого не тішить. Це далеко не звичайна апатія, сум чи печаль. Це чорний коридор у якому, видається, немає світла в кінці. Однак воно насправді є.

Манія – це стан, який би я порівняв з розгоном автомобіля: коли з першої передачі ти переключаєшся одразу на третю. Тебе все радує, все тішить, ти безмежно щасливий, усе надихає, купа ідей та проєктів. Ти все встигаєш, не спиш і працюєш, можеш робити дуже необдумані та ризиковані речі. У кожного проявляється по-своєму.

Років 15 тому я міг у фазі манії заради драйву перейти у час пік навантажену вулицю у центрі міста. Я міг виламати двері, якщо мені здалось, що щось не так.

Як контролювати стан

Останній мій зрив був у 2018 році і я собі тоді сказав, що так не має продовжуватись далі. Згодом я зустрів свою теперішню дружину, у мене з’явився стимул і я зрозумів, що не хочу нікому створювати проблем, повинен сам себе тримати у руках і маю контролювати свій стан. Тож я почав систематично вести щоденники, спілкуватись із психіатрами, терапевтами, піклуватись про здоров’я.

Вячеслав Толстокоров

“Зараз, коли я відчуваю, що мене може схиляти в ту чи іншу сторону – я починаю приймати певні заходи, аби не допустити повторення гіпоманії та депресії”.

Вартість лікування

Станом на зараз лікування біполярного розладу достатньо дороге. Вартість препаратів на місяць залежить від стану людини та може сягати 3 – 4 тисяч гривень. Прийом у хорошого психіатра коштує в середньому 1000 гривень і рекомендовано хоча б раз на місяць мати консультації з цим спеціалістом. Також люди із біполярним розладом можуть потребувати психотерапії – один прийом у психотерапевта коштує від 500 – 1000 гривень. Тобто загалом лікування БАР на місяць коштує 6 – 7 тисяч гривень.

Можна, звісно, звернутись до дільничого лікаря, оформити інвалідність та отримувати певні ліки безкоштовно.

Що допомагає підтримувати стан, окрім лікування

Я займаюсь спортом, дуже люблю плавати. Мене дуже підтримує моя сім’я, я люблю готувати. Спілкуватись з людьми, працювати.

Я живу за принципом, що все має приносити задоволення. У свій час я від цього страждав і втрачав, але я шукав і знаходив, працював над собою і йшов до того, що повинен займатись тим, що мені подобається. Мені загалом подобається життя. Коли є ця мотивація і натхнення до життя, то немає приводів для депресії.

Я стараюсь максимально соціалізуватись, спілкуватись з іншими, допомагати іншим. Наприклад, тому я і заснував "БАРвінок". І тому став Амбасадором психічного здоров’я від проєкту "Психічне здоров’я для України".

Вячеслав Толстокоров

“Я спокійно розповідаю про свій розлад, ділюсь своєю історією і вважаю, що це нормально. Про таке треба говорити. Мої діти спокійно сприйняли інформацію про мій розлад і поважають і люблять за те, що я справляюсь зі своїми станами та нікого не напрягаю. Навіщо мовчати – не бачу проблеми у тому, що у мене є психічний розлад. Я такий же, як і всі”.

Як розлад впливає на особисті стосунки

Якщо почитати мій блог, то частина моїх потраплянь у лікарню були зав’язані на особистому житті. Я постійно шукав любов, сім’ю і коли не складалось, то я дуже болісно це переживав. Однак зараз мій розлад не впливає на мої стосунки.

Поради для людей, які підозрюють у себе БАР

В першу чергу потрібно розібратись зі своїм діагнозом. Знайти свого лікаря-психіатра, почати відвідувати сеанси психотерапії, приймати потрібні ліки. Своє захворювання треба розуміти та приймати, аби залишатись повноцінною людиною у суспільстві.

Це непросто, і треба час, аби навчитись контролювати свій стан. Але кожен обирає свій шлях: хтось живе хворобою, хтось живе з хворобою, а я живу нормальним життям.